foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Твори з української літератури та мови, біографії, стислі перекази

Нечуй-Левицький...

Чи знайдеться на Україні людина, що не чула цього імені? Мабуть, ні. його ім'я стоїть поряд з іменами І. П. Котляревського, Т. Г. Шевченка. А так як духовне життя людини неможливе без класики, то воно неможливе і без імен цих прославлених майстрів художнього слова.

Велика творча спадщина Івана Семеновича. Велика і багатопроблемна. І це не дивно. Адже все своє життя письменник «кров'ю і нервами» був зв'язаний з трудовим простолюдом, бо глибоко відчував горе людей, проймався їх важкими думками, завжди прагнув допомогти скривдженим. У своїх критичних статтях він не раз говорив про те, що історія нашої літератури схожа на історію свого народу, так як тісно зв'язана з ним. Серед великих прозових творів одне з почесніших місць у творчій лабораторії письменника прозаїка займає «Кайдашева сім'я», соціально-побутова повість.

Хочу зазначити, що Нечуй-Левицький з великою художньою майстерністю показав життя українського села після реформи 1861 року, викривши причини непорозумінь і сварок на прикладі сім'ї Кайдашів.

У конкретних яскравих епізодах письменник довів, що в умовах капіталістичної дійсності спотворюються людські почуття і взаємини, інтереси і прагнення. І причиною цьому є бездуховність і егоїзм селянина, для котрого головним у житті є власність.

Внаслідок сутичок і боротьби за власність люди стають жорстокими, дріб'язковими, жалюгідними. І автор, користуючись засобами сатири та гумору, висміює це. Але крім сміху, побутові картини повісті викликають у читача ще й почуття суму за людину, за її самоприниження і моральний занепад.

Здавалось би, старий Кайдаш Омелько все робив для того, щоб зберегти сім'ю. Він важко працював, будучи добрим стельмахом. Своїм трудом стягся на господарство, збудував простору хату, виростив синів. Він прагнув припинити суперечки в хаті. Проте через своє тяжіння до горілки Омелько втрачає авторитет серед синів. Причина цьому — не тільки шинок. Батько подавав синам уроки егоїзму. Ось приклад. Дорога в село йшла коло Кайдашевого городу, спускаючись з крутого горбка, де часто переверталися вози. Проте ніхто не брався полагодити дорогу, в тому числі і Кайдаш. «А хіба ж я один возитиму тудою снопи?» — говорить він. Життя Омелька закінчилося сумно: пияцтво привело його до загибелі. Та насіння бездуховності і егоїзму, породжене ним, дало здорові, міцні паростки в душах Карпа и Лавріна. Обидва брати працьовиті, охоче йдуть на заробітки, щоб завести господарство, але нехтують у житті багато чим: не поважають матері, не слухають батька, принижують одне одного. І, більше того, їм нічого не варто принизити жінку-дружину. Бездуховність, егоїзм притупили їх родинні почуття.

З Лавріна виходить такий же егоїст, не дивлячись на те що на початку твору автор малює його лагідною, доброю, щедрою людиною. Він втягується в сварки, наслідує старшого брата, нечемно говорить з сусідами. Грубість, егоїзм у нього стали помітними не менш, ніж у Карпа.

До якого ж висновку ми можемо прийти? Оточуюча дійсність з її законами так чи інакше впливає на людину, формує її світогляд, світобачення, світорозуміння. Тільки сильній натурі підвладний протест суворих законів життя. Та, на жаль, таких людей менше. А вони потрібні нам сьогодні!

Copyright © 2017 Шкільні твори 10 клас Rights Reserved.