foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Твори з української літератури та мови, біографії, стислі перекази

Далеко тепер рідна Кирилівка. За лісами, горами, сніговими заметами. За мурами та вежами старовинної литовської столиці Вільно. Вечоріє. Легкий присмерк закрадається в хати і звідти сумовито визирає крізь паморозь на шибках низеньких підсліпуватих вікон. Край села — найубогіша, найстаріша хата.
І така зчорніла, що, здається, ось зараз важко зітхне, схлипне затамованим болем і впаде.
Тарас мовби не тут, на брукованих віленських вулицях, а там, перед осиротілою батьківською оселею,— тривожний і розчулений до тих перших гарячих дитячих сліз, які пролились потай від всевидящого людського ока. Кволий — хто плаче на людях. Це без слів передавалося йому, тоді ще зовсім малому світлоокому хлопчикові, від батька — мудрого в скупих судженнях і вірного кревному отчому родові, як сама бідацька совість. Козацька відвага, чумацька витривалість, кожна кріпацька праця поморщили широке горде чоло, уплели срібло в крила темно-русих брів, а в очах назавжди лишили глибоку задуму й небесну блакить скорботної любові доброго серця — таким живе батьків образ у Тарасовій уяві
(За М. Рубашовим; 160 сл.).

Завдання
1. Випишіть слова з м'яким знаком, слова, у яких відбулося чергування. Поясніть орфограми.
2. Випишіть речення з порівняльними зворотами. Поясніть пунктограму.
3. Виконайте синтаксичний розбір речення Козацька відвага, чумацька витривалість, кожна кріпацька праця поморщили широке горде чоло, уплели срібло в крила темно-русих брів, а в очах назавжди лишили глибоку задуму й небесну блакить скорботної любові доброго серця — таким живе батьків образ у Тарасовій уяві.

Copyright © 2018 Шкільні твори Rights Reserved.