foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Твори з української літератури та мови, біографії, стислі перекази

Мабуть, так зумовлено природою, що людина перш за все думає про себе і своїх близьких. Але якби так жили всі, то, напевне, не були б створені складні механізми, людина б не побувала у космосі, не підкорила б земні надра, не поборола би хвороби. Добре, що завжди були і є люди, котрі громадські інтереси ставлять вище власних, чужу біду сприймають як свою. І саме людьми небайдужими, в яких болить серце через чуже лихо, яких хвилює доля рідної землі, яких обурює несправедливість, я захоплююсь. Таким мені видався спочатку і Чіпка, герой роману братів Рудченків «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».

Добрий, з чуйним серцем, широкою душею, палкою вдачею — ось таким він постає перед нами. З напруженням я слідкую за розвитком подій. Тяжке голодне дитинство... Глузування однолітків, штурхани матері, наруга Бородая — такою була перша зустріч Чіпки з кривдою.

Юнацькі роки повні надій і сподівань. Та неправда підстерігає Чіпку: громада за хабара відсудила його землю іншому. Пускається берега Чіпка: п'є, ображає матір, промишляє злодійством зі своїми товаришами-розбійниками. Та все ж знаходить юнак сили піднятися, кинути те нікчемне життя. Але несправедливість у земстві розворушила те зло, що причаїлось у серці хлопця. Знову грабіжництво, пияцтво, відчай.

Чіпка намагається виправдати свої вчинки: «Хіба ми ріжемо. Ми тільки рівняємо бідних з багатими».

Спочатку я теж виправдовувала Чіпку. Думала так: Чіпка, людина з сильним характером, у тих складних соціальних умовах знаходить сили і сміливість протестувати проти зла, не кориться, захищає інтереси селян, наставляє їх на правильний шлях. Його мужність, сила духу, безкорисливість приваблюють мене. Та згодом, спостерігаючи за вчинками Чіпки, я замислююсь, і переді мною постають різні питання: «Хіба зло можна побороти злом? Чи можна жити спокійно, коли на твоїй совісті вбивство? А ненависть до всіх людей маємо право виправдати? Непошану до матері можна вибачити?».

Розмірковуючи, я дійшла висновку: зло — огидне, бридке, хто б його не вчинив. Які б мотиви не керували людиною, вона не має права позбавляти життя інших. Не можна ненавидіти всіх людей через те, що серед них є байдужі і злі, лицемірні і підлі, жорстокі і підступні. Грабунки, убивства зводять нанівець протест Чіпки проти несправедливості. Найблагородніші пориви перекреслюються злочином. Згадую слова І. Я. Франка:
Не може при добрі той жить,
Хто хоче злу й добру служить,
Бо, хтівши догодить обом,
Він швидко стане зла рабом.

Ці слова Каменяра влучно характеризують життя головного героя роману. З правдошукача Чіпка стає кримінальним злочинцем.

Я співчуваю йому, розумію, що соціальні умови штовхають його на криву стежку, перетворюють на «пропащу силу», але виправдати його не можу, бо на ньому кров безвинних.

Copyright © 2019 Шкільні твори 10 клас Rights Reserved.