Донедавна, а в деяких мiсцевостях i нинi, у селах важко було вiднайти бодай одну хату, коло якої не красувався б високий кущ любистку.

Як калину та явiр, любисток оспiвано в пiснях про кохання, що з рiзних причин не стало щасливим.

Рослина має своєрiдний специфiчний запах, який нагадує запах селери. Через цей запах любисток i використовують як приправу до нацiональних страв. Смак рослини гострий, солонувато-гiркий.

Ця рослина вiдома та вживається по свiй Українi. Iснує безлiч своєрiдних i нiжних назв цiєї рослини: любця, любець, любчик, приворот не зiлля, зоря, каштанчики.

Любисток має неабияке значення як лiкарська рослина. Найчастi ше використовують корiнь любистку. Узваром кореня користуються при випадiннi волосся та для полiпшення його росту, а також при головних болях.

За народним повiр’ям маленьких дiтей купають у любистку, щоб були щасливi, а дiвчата миють волосся любистком, щоб хлопцi любили.