Вивчати історію за підручниками дуже складно: їх часто переписують через зміну ідеологічних засад. А народні пісні з правдою про історичні події живуть століттями, прориваючись у майбутнє через заборони і замовчування, спроби знищення та спотвореного тлумачення. Знати їх повинен кожен громадянин країни, яка дивиться в майбутнє, позбавлене іноземного впливу, щасливе й незалежне.

Історія нашої країни — це історія боротьби на шляху до незалежності. Ось і історична пісня «Чи не той то хміль» присвячена саме цій темі.

В основу пісні лягли історичні події — визвольна війна проти панської Польщі, яка захопила українські землі й прагнула підкорити собі український народ. Цю визвольну війну очолив славний гетьман Богдан Хмельницький. Про нього складено багато легенд, переказів, пісень. Одна з них — «Чи не той то хміль».

У пісні змальовується досить жорстока картина поразки ляхів (поляків). Але. за народними уявленнями, це для них справедлива кара, адже вони — завойовники, які прийшли на нашу землю з мечем.

Поразка ворогів стала можливою через те, що полководець Б. Хмельницький був блискучим стратегом і тактиком, знаменитим військовим організатором, мужнім і хоробрим вояком. Він створив понад 300-тисячне українське військо, яке було першорядною збройною силою в тогочасній Європі й основою, на якій будувалася нова українська держава. Ось які відгуки про Б. Хмельницького дають історики: «Великий рух народній, піднятий Хмельницьким, дав новий лад усій східній Україні — Гетьманщині». Так писав Михайло Грушевський 1913 року.

«Хмельницький став керівником Визвольної війни завдяки тому, що здобув довір’я мас. Він ріс і жив серед козацтва, розумів його прагнення й інтереси. Народні маси зустріли Хмельницького з цілковитим довір’ям, розуміючи, що він є справжнім захисником їх інтересів». Ці слова належать Івану Крип’якевичу, і сказані вони були у 1954 році.

У народних піснях уславлюються й оспівуються ті, хто, як Богдан Хмельницький, є захисниками народу, народними ватажками, талановитими полководцями, мудрими державними діячами та палкими патріотами.

Народ у пісні нагородив Богдана рішучістю, безстрашністю та безжальністю до ворогів, зобразив його справжнім лицарем — захисником народу, нестримним та могутнім воїном.

Побудована пісня на прийомі паралелізму з використанням легенди про походження прізвища Хмельницького. Художні засоби у творі є традиційними для історичної пісні: зменшувально-пестливі слова (ляшеньки), епітети та інверсія («Утікали вражі ляхи, Деякії повки, — їли ляхів собаки І сірії вовки»); звертання («Не пий, Хмельницький, дуже Золотої Води, — їде ляхів сорок тисяч Хорошої вроди»).

У пам’яті народу завжди залишаються ті герої, які присвячували своє життя інтересам країни та її народу. Пісня «Чи не той то хміль» підтверджує цю думку: Богдан Хмельницький був людиною, гідною пошани і народної пам’яті у століттях.