У повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною» письменник створює зорові образи, використовуючи багату кольорову гаму. Для опису мороку, осінньої ночі, вод Дунаю письменник бере чорний колір: «Була темна осіння ніч. Густа мряка чорним запиналом єднала з небом спалену сонцем полонину». Туман, осінні хмари, мряка постає у сірій гамі. Навіть Дніпр «сіріє»: «У долині, на виднокрузі, сіріло щось широкою смугою і розпливалось у пітьмі. То був Дунай». Яскраві червоний, багряний, жовтий кольори використано для опису пожеж.

Кожен колір — символічний. Чорний та сірий символізують сум, передчуття смерті, загибель мрії головних героїв. Навіть жовтий виступає кольором смерті: «Жовте, каламутне світло» востаннє бачить Соломія перед смертю.

Зорові образи інколи підсилюються за допомогою гіперболи: «Вогняне море котилось за ними невпинними, непереможними, веселими хвилями, золотом розсипалось по плавнях, жерло очерет, випивало воду, підпалювало небо».

Уповісті багато звукових образів, які письменник створює за допомогою алітерації. Страшний і ворожий образ комишу відтворено за допомогою алітераціїзвуки «ш» і «с»). Алітерацією звука «р», «в» та «ж» передається тривога у сцені пожежі: «...розбурхане море вогню кипіло, ревло, бризкало вогняною піною, раз червоною, як грань, раз білою, як світло блискавки...». До почуттів, створених алітерацією, додається враження від образу-метафори, який також створює певний звук: «звір-велет трощить щось, жвакає і важко сопить».

Використано в описі сцени пожежі і асонанс на голосний «у»: «лускіт сухого комишу, невиразне гудіння».

Зорові образи набувають значення образів-символів. Образ туману символізує марність поривань головних героїв, провіщує невдачу в майбутньому. Вітер має подвійне символічне значення: по-перше, це вітер, що розвіяв людські долі, навіки розлучивши головних героїв із рідним краєм; по-друге, це незнищенний вітер життя, що продовжується, незважаючи ні на що: «Він несе в собі весь гомін землі,від тихого бриніння мушки до гуркоту грому, від скритого зітхання серця до крику смертельної розпуки».

Зорові образи пітьми, мороку і комишу набувають символічного значення ворогів: «А ся пітьма, сей чорний клятий морок. Він оточив її з усіх сторін, слався перед очима, висів над головою, заповзав їй під шкіру, виповняв її всю та гнітив серце».

Комиш «...дратував її... Соломія накинулась на нього і почала трощити зі злості з озвірінням, як свого ворога. Вона рвала його, ламала, крутила і била ногами, а він згинався, упирався, зчіплювався вгорі китицями, ранив їй руки, і тільки корінням тремтів, немов од окритого реготу».

Отже, зорові та слухові образи не лише допомагають розкрити ідейний зміст повісті, а й створюють певний настрій, допомагають зрозуміти почуття героїв. Таким чином, майстерне володіння багатством рідної мови допомагає письменнику донести свої думки до читача.