foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Твори з української літератури та мови, біографії, стислі перекази

Павло Грабовський — один з поетів-борців, який важкою ціною здобув право вчити українське суспільство громадянських чеснот. Це право він отримав через свою принциповість і страждання за світлі ідеали людства. У своїй творчості поет правдиво зображував горе й біль людей, змалював образи скривджених і знедолених.

Дуже добре знав Павло Грабовський життя жінки з низів сучасного йому суспільства. Ця жінка була безправною, приниженою, зазнавала злиднів, важко працювала. Поет створив образ трудівниці, який займає особливе місце в його творчому доробку.


Павло Грабовський знав, що праця швачки була кропіткою та невдячною. Поезія "Швачка" невеличка за обсягом, але скільки вкладено душі в ці співчутливі рядки! Важко працює жінка, вона дуже стомилася. Від щоденної роботи в неї "рученьки терпнуть, злипаються віченьки". Швачка працює на вередливих паненят, одноманітна виснажлива робота не приносить їй задоволення. Але ж і проклинати свою роботу можна тільки нишком, бо швачка боїться її втратити, тобто загинути від голоду. "Швачка" — вірш-протест проти знущання над трудівницею, вірш-докір тим, хто зневажає жінку й людину взагалі:

Де воно знатиме, що то за доленька —

Відшук черствого шматка,

Як за роботою вільна неволенька

Груди ураз дотика.

Павло Грабовський бачив, у яких нестерпних умовах жили тодішні вчительки, ці трудівниці на ниві народній. Так народився вірш "Трудівниця". Перебуваючи в жахливому становищі, ці святі жінки робили найважливішу справу — навчали й виховували дітей. Поет створив узагальнений образ усіх тих жінок, які працювали в народній освіті. Павло Грабовський з пошаною ставився до вчительок. Ось кілька прикладів із поезії "Трудівниця": "Рук і на час не складала, щиро кохала діток", "дасть, коли треба, поради, викладе все до пуття", "зайде в хатину нужденну словом усіх повіта". Селяни сприймають ці турботи як дуже необхідну, але звичайну справу. Тільки смерть трудівниці змушує селян зрозуміти, яке велике серце билося поряд із ними, а ще те, як мало за своїми щоденними клопотами вони знали цю щиру й доброзичливу жінку.

Павло Грабовський присвятив вірші й образу жінки-матері. Це поезії "До матері" та "Сон". Поет із почуттям болю говорить про їхню тяжку злиденну долю, про виснажливу працю на протязі всього життя:

А в хаті... там знудилась мати.

І знудьгувалася сестра.

Поблідло личко, згасли очі,

Надія вмерла, стан зігнувсь.

Павло Грабовський називає мати голубкою. У цьому слові звучать тепло, сум та палка синовня любов.

У кожному рядку поезії Павла Грабовського бринить щире співчуття до знедолених, глибока віра в інше, краще майбутнє. Кожен вірш поета-громадянина — це заклик невтомно боротися за те, щоб краще майбутнє не забарилося зі своїм приходом.

Copyright © 2019 Шкільні твори Rights Reserved.