I. Павло Грабовський — талановитий український поет, професійний революціонер, політичний засланець (велике бажання працювати для рідного краю; важкі умови на засланні у Сибіру, де поет тяжко хворів та почував себе самотнім; виявлення високої національної свідомості; жертовна і самовіддана праця в ім'я свого народу і культури; "Крик болю і туги за рідною Україною", — так охарактеризував Іван Франко поезію Павла Грабовського).

II. Поетичний образ України,

1. Патріотичні почуття (сподівання на кращу долю рідного народу, заклик повалити "владу катів-бузувірів"; згадування про Україну в Іркутській тюрмі:"... вона являлась перед мене в якомусь надзвичайно принадному світлі, панувала моїми думками").

2. Джерела багатьох творів поета (згадки про рідну землю; розмови з ув'язненими українцями; книжки про Україну, її історію, рідне письменство).

3. Символічний образ України — "серце-нене" ("До України").

4. Сум і туга за рідним краєм ("Україна приснилась мені", "О, яка ж ти сумна, Україна моя", "Сон", "Далеко").

5. Вболівання про стан української мови та культури ("Орли").

6. Пробудження в українців протесту проти рабства (нагадування про давню славу України — "До українців").

7. Заклик до єднання піддніпрівців і галичан для спільної боротьби проти колоніального гніту ("До галичан").

8. Бажання побачити соборну Україну "у згоді з ближніми всіма" ("До Русі-України").

III. П. Грабовський — вірний син свого нещасного краю (все життя прожив з думами про Україну).