Як часто ми помиляємося? Іноді, все своє життя шкодуємо про скоєне. Сумно і сумно усвідомлювати, коли за певних обставин когось можна втратити, по дурості. Але таке реальне життя, всі ми робимо помилки. Суть питання полягає в тому, щоб люди навчилися прощати, давали другий шанс, щоб все виправити. Як, здавалося б, мало просимо, але як складно це втілити в життєве буття. Один не дуже відомий письменник написав: «Кожна дія людини в залежності від погляду, є одночасно і правильним і помилкою». На мій погляд, в цих слова найглибший сенс. Адже, без помилок ніколи не пізнаємо істину.

Про своїх і чужих помилках кожен міркував, і знаходив щось спільне. Не дивно, адже світ утворений так, що суспільство складається з тих чи інших помилок, які тісно пов'язані між собою. В цьому хаосі сплетіння думок вже складно розібратися, хто правий, а хто винен. Як наслідок ми отримуємо той результат, який маємо на сьогоднішній день.

Наведу простий приклад. Всі ми знаємо такі приказки: «На помилках тільки вчаться», «Все, що не робиться, то на краще», «Не помиляється лише той, хто нічим не займається», «Знати б, де впасти, обов'язково соломинки б підклав» та інші. А є й такі думки: «Лікарі, які не мають право на помилку», «Здорові біологи, не можуть мати неточності». Що ж виходить, одна категорія людей мають це право на помилку, а друга ні? Банально, чи не так?

Спробуємо розібратися на конкретних випадках. Одне з популярних думок – на помилках вчаться. Ніхто не посперечається, що так воно і є. Але давайте замислимося трохи глибше в цей процес. А який масштаб може принести та чи інша помилка? Одне невірне рішення може справити «ефект масового впливу». А саме, ми після однієї безглуздості намагаємося відразу ж виправити її, але губимося все більше і більше, змушуючи себе в такому стані робити одну помилку за іншою, з кожним разом збільшуючи масштаби. Це, як би набігають морські хвилі: стоїмо на березі, одна хвиля збиває з ніг, ми намагаємося встати, і якщо у нас це не виходить, то слідом йдуть друга і третя. У підсумку, хвилі не дають нам більше піднятися, з кожним разом збільшуючи інтенсивність падіння. Так і в житті, поспішні руху можуть перевернути все ваше життя.

Таких аналізують прикладів можна навести багато – вийде ціла книга. Підводячи підсумки, зазначу лише те, що помилки роблять в юнацькі роки. Коли ми дорослі, варто думати про кожному своєму рішенні, усвідомлюючи їх наслідки. Адже, рано чи пізно свій потенціал особистості варто розкривати.