Настала осінь. Золотом покрилися листя на деревах, в повітрі з'явилася прохолода. Рідко визирало сонце, осявало все навколо і забарвлювало ліс в яскраві і веселі кольори.

Вітер зривав з дерев листя і ніс їх невідомо куди. Листя тремтіли на вітрі і, то сумно, то радісно кружляли в танці. Коли вітер опускав листя, вони плавно і витончено падали на холодну, вологу землю.

Дерева погойдувалися з боку в бік. Здавалося, що вони живі, що вони хочуть пройти по цьому чудесному лісі й оглянути кожен кущик, кожен сухий сучок. Злегка пожовкла трава, таємниче шелестіла і під подихом вітру походила на хвилі.

По блакитному небу пливли білосніжні перисті хмари. Промені сонця просвічувалися крізь янтарні листя. На душі ставало тепло і добре. Весь цей прекрасний осінній ліс був оповитий якоюсь загадкою.