foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Твори з української літератури та мови, біографії, стислі перекази

Дитинство... Кажуть, що це найщасливіша пора життя. Але цінувати його ми починаємо тільки тоді, коли воно минає або вже пішло від нас назавжди.
«Дайте до дитинства щасливий квиток», — просять деякі. А чи треба? Чи треба повертатися туди, де вже був? А може, варто йти вперед і відкривати для себе все нові і нові простори? Як у Свєтлова: «Обрій іде — я за ним». Так, дитинство — це прекрасна пора, але минає воно дуже непомітно. Як яскравий і нескінченний сон у якому життя тече плавно, без поштовхів і різких заворотів, тебе люблять, плекають, часом лають, але теж люблячи. І раптом — грім серед ясного неба: одного разу ти прокидаєшся і розумієш, що дитинство закінчилося, помахало тобі яскравим крилом уже і минулого і сховалося, полетіло до інших берегів, країн, далеко, звідкіля немає пороття.
Більше ти його не побачиш ніколи. Дитинство, навіть не саме дитинство, а його відголоски, залишаються в нас у душі, у пам'яті. Це підтримує нас, допомагає не падати духом у важкий час.
Часто чуєш: «Якби знову стати дитиною». Майже всі хочуть повернутися хоч на мить у безхмарну і безтурботну пору, коли можна було цілими днями ганятися за метеликами, пускати мильні бульбашки з балкона й газетні кораблики весняними калюжами, годинами розглядати яскраві картинки у великих книгах, гратися в сніжки у зимню пору й ліпити сніговиків, гратися у піжмурки і хованки, кататися на санках та ковзанах, малювати на шпалерах й витися читати. Кожен день було щось нове, якесь відкриття, яке ми робили у процесі пізнання навколишнього світу, який здавався нам нескінченним.
Але все коли-небудь закінчується, однак закінчення дитинства зовсім не означає втрату мрії. Якщо вона є, у людини завжди знайдеться місце для часточки дитинства, яку вона буде носити з собою в душі. І чим більше людина буде прагнути до виконання своєї мрії то тим більше вона буде такою ж щасливою, як і колись у дитинстві, коли вона сиділа і мріяла про щось велике, наприклад про польоти у височину на літаку чи про висадку на Місяць.
Щоб бути щасливим, зовсім не обов'язково повертатися до країни Дитинства. Досить зберігати в серці цю малюсіньку часточку минулого та сподіватися, що вона зігріє моє майбутнє життя й забарвить його в неймовірні й дивні кольори, і ніколи не забувати про все те чого воно тебе навчило і які уроки життя воно тобі дало. Пам'ятати про свою дитячу мрію і намагатися її здійснити.

Copyright © 2021 Шкільні твори Rights Reserved.