foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Твори з української літератури та мови, біографії, стислі перекази

У мові всіх народів світу немає слова святішого, ніж «мати». З першої миті життя схиляються над нами обличчя матерів. У тривозі й любові, в замилуванні й надії вдивляються вони в своїх дітей, сподіваючись і бажаючи щастя синам і дочкам. Усім своїм життям і працею, прикладом і вихованням утверджують у нас кращі риси людяності й добра.
Мама.. У всі віки жінка-мати була охоронницею, берегинею, добрим ангелом домашнього вогнища. II мудрість поважали в сім'ї, в розрадах знаходили спокій зранене і зболене синівське серце. І одвічно матері моляться за своїх дітей-плекають світлу надію, високу мрію, живуть їхнім сьогоднішнім і майбутнім щастям, переживають тривоги.
Про те, як матері люблять своїх дітей, віддають їм всю свою любов та ласку, складено багато віршів, легенд, прислів'їв .
Чи знаєте ви, чому моряки сильні й непереможні. Якщо ні, то прочитайте легенду про матір. І ви дізнаєтесь, що матері віддали їм усе краще, що мали: силу, красу, мужність.
Матері... Усе життя дивляться вони нам услід, вирядивши в люди. Так і стоять на початку всіх наших доріг, стоять і бажають нам добра і щастя. Сподіваються від своїх дітей найвищих духовних злетів, бо й в останню хвилину думають про те, щоб їхні діти жили гідно серед людей і творили добро на своїй землі. Вони мудро і терпеливо зносять те, що їх витісняють з синівських і доччиних сердець обранці й обраниці, спочатку кохані, потім дружини й чоловіки. Аби тільки щасливо жилося їхнім дітям.
Слово "мама" росте з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, розквітає квітка, як тихо світить веселка і гладить по голівці дитину рідна рука. І так же тихо воно приходить на уста - промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, пелюсткою квітки і радістю веселки, теплою лагідністю руки і вечірньою молитвою. Мати - це мить і це вічність, бо вона завжди з нами, вона живе в нас в і наших дітях та внуках, в усьому нашому роді і береже нас та благословляє на добро.
А в найтяжчу годину стогоном вирветься з грудей тільки одне слово - як остання надія на порятунок: "Мамо!"
Тому, я хочу сказати : «Бережіть наших неньок! Вони в нас одні і більше ми таких не знайдемо!»

Copyright © 2023 Шкільні твори Rights Reserved.