Ось і настала довгоочікувана весна! Ніжний подих вітру приніс нам погожі дні, ласкаве сонечко і дзвінкі пташині пісні. Природа ніби прокинулася від довгого зимового сну, вся стрепенулася, вдихнула на повні груди і ожила. Прокинулися і ніжні листочки на деревах і, з промерзлої за зиму землі, проклюнулась перша зелена травичка, тремтяча під пестощами вітру. Річки розливають свої води, зустрічаючи прихід весни, закликаючи її і маня. Всі привітно зустрічає теплу пору року, радісно розкривши свої обійми, а вона одушевляє все навколо, дарує життєві сили, привносить радісний трепет і відчуття свята в монотонне протягом життя. Навесні і настрій піднімається, і всі почуття посилюються, хочеться радіти і творити, дихати цим цілющим повітрям грудьми. Весна — вона і є саме життя. Лише її тепло здатне пробудити від холодного зимового сну, зазеленить гаї та ліси, поля і луки. І навіть життя людини змінюється з приходом весни — йде геть печаль і заціпеніння, що охопило в зимовий час, а душу наповнює торжество і наснагу. І раптом стає легко і думкам, і справах. У цей час хочеться жити, любити, творити, робити добро, а людина подібно квітці розцвітає навесні, подібно пелюсткам розкриваються його кращі сторони і риси характеру, у душі поселяється почуття свободи і безкрайньої надії.