Час можна порівняти з швидкою річкою, яку ніхто і ніщо не може зупинити. Час як пісок, який сочиться крізь пальці і ніяк його не можна втримати. Тому кожна людина повинна цінувати кожну прожиту хвилину, а не розмінювати її на дрібниці.
Часу підвладне все і в той же час їм ніхто не може володіти. Воно безжально і забирає у нас найдорожчих людей, від яких залишаються тільки приємні спогади всередині, які зігрівають нас.

Життя дуже коротке, і її не можна зупинити або змінити, тому потрібно жити прямо зараз. Як колись було сказано про те, що ми ніколи не молодше, ніж у цю хвилину. Так, чому ж так мало людей усвідомлюють це, чому ніхто не прагне до кращого, а в основному все просто пливуть за течією. Особисто мене швидкоплинність часу лякає і насторожує.

Я боюся колись прокинутися вранці і зрозуміти, що я літня пані, яка так і не встигла нічого зробити в цьому житті, про що мріяла в свій час.
Час не шкодує нікого і від нього не можуть врятувати навіть мільйони. Та, незважаючи на це, люди намагаються жити швидше, прискорюють час. Вони не люблять чекати і хочуть, щоб час пройшов якнайшвидше, однак вони навіть не намагаються усвідомлювати того, що з кожною хвилиною вони стають старше і за цей час втрачають багато.

Адже скільки справ залишається не зроблених, скільки зустрічей скасовано, скільки книг не прочитано. На жаль, це розумієш занадто пізно, а саме тоді, коли вже багато втрачено і його неможливо повернути.
Не дивно, що для маленької дитини час тягнеться дуже повільно, а от дорослі його не помічають. Рік за роком пролітають непомітно, і ось поруч вже немає тих, хто коли-то зігрівав душу. Наші бабусі і дідусі відходять, залишаючи після себе тільки теплі та приємні спогади про тепло своїх рук, про душевних розмовах, про постійних смачних гостинцях, а запах найсмачніших оладки з медом і парним молоком. Ці спогади настільки важливі, що про них неможливо забути. Тому не слід втрачати ні хвилини, потрібно якомога більше часу проводити зі своєю родиною, щоб потім не шкодувати про втрачені секундах. Час дійсно дуже швидкоплинне, але чому ж цього так не хочеться усвідомлювати, чому ж здається, що ми завжди будемо молодими і безтурботними, чому здається, що наш час ніколи не прийде.

Адже зараз просто хочеться жити не кваплячись і насолоджуватися своїм життям. Однак є й такі люди, які намагаються квапити час. Вони живуть від дати до дати, а після скаржаться на те, що багато чого не встигли. Я зараз тільки вчуся не втрачати дорогоцінного часу. Складаю план тих справ, які б хотіла зробити в обов'язковому порядку. Проте лінь іноді перемагає мене і часто доводиться прощатися з тієї чи іншої мрією, так як на неї просто не вистачило часу.

Чому усвідомлення швидкоплинності приходить так пізно, коли вже не можливо практично нічого виправити? Особисто мені дуже шкода, що я не побачилася з тими людьми, з якими тепер вже не вдасться ніколи побачитися. Тому хочеться, щоб ніхто не допускав таких помилок. Потрібно намагатися радіти кожній миті. Не боятися любити, навіть якщо це не взаємно, адже прояв цього почуття завжди прекрасно. Необхідно вчитися безкорисності і участливости, не треба відштовхувати вірних друзів, а тим більше, рідних, які готові заради тебе на все. Не потрібно боятися жити, слід шукати себе, своє призначення, своє місце під сонцем. Мені здається, що саме тоді, коли вдасться знайти себе і вірного супутника, в той час як ніби зупиниться тільки тоді вдасться прожити гідне і щасливе життя. Головне завжди залишатися в гармонії з самим собою і зовнішнім світом.