Трагедія «Фауст» німецького просвітителя й. В. Ґете — плід його багаторічної діяльності, результат роздумів над філософськими проблемами буття.
Однією з проблем трагедії є співвідношення сил добра і зла, що завжди існували у світі.
У «Пролозі на небесах», зав'язці трагедії, стверджується фантастична ситуація зустрічі Господа та його архангелів з Ме-фістофелем, яка набуває символічного значення.
Основний предмет розмови — людина, хто вона така, яке її місце у світі. У «Пролозі на небі» висловлюються протилежні думки. Господь утверджує силу людської особистості, її здатність до розвитку, пошуку сенсу буття:
Він поки що в мороці блукає, Та я вкажу йому до правди вхід, Бо знає садівник, як деревце плекає, Який від нього буде цвіт і плід.

Мефістофель, звичайно, говорить зовсім інше. На його думку, людина — «тварина із тварин», вона не здатна наблизитися до вершини духу.
Мефістофель виступає у трагедії символом зла. Він так говорить сам про себе: «я — тої сили часть, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого. я ж — часть од часті лиш, що перше всім була, частинка тої тьми, що світло привела».
Сам Ґете пояснював цей образ як «дух заперечення».
Справді, Мефістофель втілює в собі дух діалектичного заперечення. Це означає, що він не тільки знищує щось недосконале в житті («заперечує»), а й тим самим звільняє шлях для досконалішого.
Проблема боротьби добра і зла має біблійну основу. Люди постійно опиняються в ситуаціях морального вибору між добром і злом, Богом і дияволом, світлом і темрявою. І правильний вибір залежить не від зовнішніх обставин, а тільки від людської сутності, від сили людського духу.
Ситуація вибору є вихідною ситуацією «Фауста». Не випадково у розмові з учнем Мефістофель повторює біблійну фразу: «Будете, як Бог, знати добро і зло». Вибір між добром і злом, духовним і тілесним, життям і смертю, істиною і темрявою й визначає шукання героя трагедії.
Образи Господа і Мефістофеля втілюють вічну боротьбу Добра і Зла. Письменник показує, що боротьба ведеться не тільки на землі, а й у сфері духовній — у внутрішньому світі особистості. Ґете вважав, що від результату цієї боротьби залежить не тільки сучасне, а й майбутнє. Звичайно, як письмен-ник-просвітитель, поет вірив у перемогу сил розуму, добра, справедливості.